Гіппократ/Files/images/bologi/1.jpg

(бл. 460 р. до н. е. - бл. 370 р. до н.е.)

Давньогрецький лікар Гіппократ став першим ученим, який, відкинувши марновірство і містику, поставив медицину на наукову основу. Його праведливо називають "батьком медицини".
Гіппократ став справжнім реформатором древньої медицини. Він першим підійшов до неї як до науки. У хвороб, вважав він, є природні причини. Про них можна дізнатись, вивчивши будову і життєдіяльність людського організму. В своїх трудах Гіппократ глибоко і детально розглянув найрізноманітніші галузі медицини. Правильному харчуванню присвячений труд Гіппократа "Дієта при гострих захворюваннях". Він був прекрасним хірургом, добре розумівся на анатомії. Знав і застосовував для лікування більше двохсот лікарських рослин.
Гіппократ жив у часи Перикла, був сучасником Сократа і Платона, лікував від уявного безумства філософа Демокрита.
Гіппократ сформулював моральний кодекс лікаря, норми його поведінки. Перша заповідь лікаря, за Гіппократом, звучить: " Не зашкодь!"

Теоретичні погляди Гіппократа





Гіппократа сприймають як першого лікаря, який відкинув забобони, легенди й віру, що хвороба надприродна та є породженням божественної сили. Гіппократа критикували послідовники Піфагора, які поєднували теологію та медицину. Він відокремив медицину як дисципліну від релігії, стверджуючи та переконуючи, що хвороба не є покаранням, божою карою, але радше продуктом зовнішніх чинників, дієти та шкідливих звичок. Справді, у текстах, що належать до Кодексу Гіппократа, немає жодної згадки про містичні причини хвороб. Проте у Гіппократа є роботи з поглядами, що спиралися на недосконалі знання анатомії та фізіології.

Школи давньогрецької медицини сперечалися про те, як чинити з хворобою. Медицині за часів Гіппократа майже нічого не було відомо про людську анатомію й фізіологію через грецьке табу на розтин тіла людини. Тому лікарі не в змозі були розрізнити, коли одна хвороба викликала багато різних симптомів. Школа Гіппократа домоглася більшого успіху, використовуючи узагальнені діагнози й нешкідливе лікування. Акцент був на догляді за пацієнтом й прогнозі, а не діагнозі. Це допомогло фактично лікувати хвороби і ви́кликало великий прогрес у клінічній практиці.

До важливих положень Гіппократа належать вимоги чистоти (для пацієнтів і лікарів), помірність в їжі й питві, можливість надати природі вести своє лікування, жити там, де чисте повітря: він був упевнений, що здоров'я залежить від балансу «рідин» в організмі людини, а порушення спричиняє хворобу. Ці ідеї пізніше були сприйняті Галеном.

Кiлькiсть переглядiв: 140