Георгій Гамов

(1904-1968)

Американський фізик-теоретик. Народився в Росії, з 1933 - за кордоном, з 1934-го - у США.

В 1928 році молодий учений, застосувавши квантову механіку, першим у світі створює теорію альфа-розпаду, одного з 4 типів радіоактивності. Теоретичні роботи талановитого фізика помітив академік А. Ф. Иоффе й запросив на роботу в Ленінградський Фізико-технічний інститут, де протягом 3 років Гамов, за його словами, «займався фізикою» поруч із видатними вченими Н. Н. Семеновим, И. В. Курчатовим, Я. И. Френкелем, В. А. Фоком і ін.

Гамов їде в США, де в 1934 стає професором університету Дж. Вашингтона. В 1936 році він разом з колегою по університету, професором Э. Теллером узагальнює теорію ще одного типу радіоактивності – бета-розпаду, вводить у фізику поняття «взаємодія Гамова–Теллера». В 1941 Гамов перемикає свої інтереси на астрофізику й космологію. Видатний фізик, він широко використовує у своїх роботах прозоряну еволюцію ядерну фізику: першим у світі він почав розраховувати моделі зірок з термоядерними реакціями, в 1942 запропонував модель оболонки червоного гіганта, досліджував роль нейтрино при спалахах нових і наднових зірок. В 1946-48 Гамов розробляє теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захоплення. У ці ж роки він першим у світі висуває теорію «гарячогоВсесвіту», з якої випливало існування реліктового випромінювання, що утворилося в момент Великого Вибуху. Ця теорія Гамова була підтверджена американськими дослідниками А.Пензіасом і Р.Вільсоном, які в 1978 році стали Нобелівськими лауреатами.

В 1954 році Георгій Гаморів публікує статтю, де першим ставить проблему генетичного коду, доводячи, що "при сполученні 4 нуклеотидів трійками виходять 64 різні комбінації, чого цілком достатньо для «запису спадкоємної інформації», виражаючи при цьому надію, що «хто-небудь із більше молодих учених доживе до його розшифровки». У жовтні 1968 року Р. Холлі, X. Корані й М. Нюренбергу була присуджена Нобелівська премія за розшифровку генетичного коду.