Каленик Іванович Геренчук

( 14 листопада 1904 - 5 лютого 1984)

Український фізико-географ, геоморфолог, ландшафтознавець. Доктор географічних наук (1958), професор (1960).

Народився в с. Біла на Кам'янеччині Подільської губернії (нині Чемеровецький район Хмельницької області) в родині селян-хліборобів. Батько Каленика Івановича – Іван Васильович Геренчук походив з селянської родини середнього достатку, а мати – Одарка Данилівна (уроджена Кокойда) дуже рано осиротіла, але мала посаг в декілька гектарів землі. Тому молода родина за тодішніми мірками також належала до середняків. У родині Івана й Oдарки Геренчуків народилося четверо дітей: Анастасія, Каленик, Марія і Петро. У 1918 році Каленик Геренчук закінчив місцеву церковно-приходську школу і продовжив навчання спочатку у вищому початковому, а згодом – педагогічному училищах. Деякий час (близько одного року) він навчається в духовній семінарії Кам'янця-Подільського. Про своє навчання в цьому навчальному закладі, із зрозумілих причин, ніколи не згадував. А про причину, що спонукала його залишити навчання, можна лише здогадуватися. Очевидно, першопричиною такого кроку було атеїстично-нігілістичне відношення до церкви, релігії і духовенства з боку тодішньої більшовицької влади. Протягом 1922–1925 рр. Каленик Геренчук здобуває вищу освіту в Кам'янець-Подільському інституті народної освіти. В особовій справі, що знаходиться в архіві Чернівецького університету, збереглася копія свідоцтва в якому зазначено: "Пред'явникцього, громадянин Геренчук Каленик Іванович, що народився в с. Білій,вступив в 1923 році в Кам'янець-Подільській Інститут Народної освіти на агробіологічний відділ і закінчивйого повний курс в 1925 році.... На підставіположен-положення про Інститути, затвердженого ВУЦВК і РНК УССР, – громадянину ГЕРЕНЧУКУ Каленикові Івановичу надається кваліфікація викладача агробіологічних дисциплін старшого концентру трудшколи ФЗО та ШКМ." (Правописцитованих документів тут і надалі збережено – С.К.). Варто зауважити, що період навчання Каленика Геренчука в усіх закладах Кам'янця-Подільського: двох училищах, духовній семінарії та інституті збігся з надзвичайно бурхливими революційними подіями, що вирували тоді мало не в усій Європі. За цих нестабільних умов уряд гетьмана України Павла Скоропадського відкриває в Кам'янці-Подільському університет, який очолює відомий вчений, громадський і політичний діяч – Іван Огієнко. До викладання в університеті запрошуються кращі фахівці двох колишніх імперій: Австро-Угорської і Російської. Так, запрошення викладати в університеті отримують вихованці Львівського і Віденського університетів доктори географії Степан Рудницький і Володимир Геринович, а Санкт-Петербурзького – випускник комерційного інституту – Іоаникій Шимонович. Якщо Степан Рудницький з невідомих причин не скористався цим запрошенням, то Володимир Геринович, з нетривалими відлученнями до Харкова і Москви, пропрацював у Кам'янці-Подільському майже до арешту в 1932 році. Студент Каленик Геренчук слухав лекції доцента Володимира Гериновича і вважав його своїм учителем, але про це, знову ж таки з відомих причин, публічно не висловлювався. Трудову діяльність К. Геренчук розпочав у 1925 році завідувачем дитячого будинку в Дунаївцях (тепер райцентр Хмельницької області). Водночас місце виховательки дитбудинку отримала молода дружина Каленика Івановича – Марія Іванівна (дівоче прізвище Дробина). Про ці далекі роки Каленик Іванович одного разу згадував з великим хвилюванням. Можна тільки уявити собі той переповнений після Першої світової і громадянської воєн, після першого масового голодомору провінційний сиротинець, державна опіка над яким була мінімальною, а всі побутові і навчально-виховні турботи лягли на плечі вчорашнього студента, а нині завідувача дитячим будинком та молодої виховательки. У 1926–27 рр. К. Геренчук служить у війську, а після демобілізації працює завідувачем Смотрицького районного відділу освіти, викладає у середніх та радянсько-партійній школах м. Кам'янця-Подільського. У жовтні 1932 р. Каленика Івановича запрошують на викладацьку роботу в рідну Alma mater, де він працює до січня 1934 р. асистентом, а "з 1-го січня 1934 р. по 1-ше червня 1935 р. – "виконуючим обов'язки доцента економічної географії". У 1935 році К. Геренчук вступає до аспірантури Науково-дослідного інституту географії Московського державного університету. Нам відомі дві мотивації щодо цього кроку. Перша – очевидна й зрозуміла – це бажання поповнити знання в галузі географічної науки, а друга, про яку автор цих рядків почув особисто від Каленика Івановича під час одного з обов'язкових відвідин студентського гуртожитку наприкінці 70-х років, потаємна – це уникнути безпідставних репресій з боку більшовицького режиму. Про причини потрапити під прес сталінської репресивної машини, яка всередині 30-х років набирала шалених обертів проти української інтелігенції, духовності і духовенства, просто свідомих громадян міста і села, – ми вже згадували. К. Геренчук добре усвідомлював, що може в будь-який момент бути підім'ятим державною репресивною системою. Отож, ця друга, прихована, при- чина в тогочасних надзвичайно напружених соціально-політичних умовах масового терору більшовицького режиму могла цілком мати першорядне значення під час вступу до аспірантури. Після закінчення аспірантури, К. Геренчука скеровують на роботу в Ростовський університет, де призначають завідувачем кафедри фізичної географії, а через деякий час – деканом географічного факультету. Про це скерування після аспірантури на роботу Каленик Іванович розповідав з болем у серці. "Можна було проситися на Україну", – згадував він. Адже в українських університетах, які діяли тоді лише в чотирьох містах, – Києві, Харкові, Одесі й Дніпропетровську – нещодавно були відкриті геолого-географічні факультети, де вкрай були потрібні фахівці найвищої кваліфікації. Отож, викладацьку посаду можна було отримати без особливих труднощів. Але тривожило інше – соціально-політична напруга.

Менше року минуло після вікопомного 1937 року – року масових сталінсько-єжовських репресій. І хоча репресивна машина дещо сповільнила оберти, відлуння її діяльності сягали не тільки кремлівських можновладців, про них добре знали й пересічні мешканці. Тому в Україну не просився, незважаючи на те, що там на нього з нетерпінням чекали дружина, донька, родина. Прийшлося їхати родині в Ростов-на-Дону. У Ростовському університеті Каленик Іванович пропрацював понад три роки.

Хід подій порушила Друга світова війна. Не евакуювавшись на схід, Каленик Іванович з родиною протягом осені й зими 1941–42 рр., долаючи великі труднощі, повертається в Україну, на рідне Поділля. У Кам'янці-Подільському він влаштовується викладачем в агрономічну школу, але вже через півтора місяці його звільняють і він поселяється в рідному селі Біла, де працює рядовим працівником в сільському господарстві.

Після того, як у березні 1944 року фронт перемістився західніше с. Біла, Каленика Івановича вдруге було призначено завідувачем райВНО Смотрицького району, де він пропрацював сім місяців, відновлюючи роботу шкіл та інших культурно-освітніх закладів. У грудні 1944 р. Наркомосвіти відкликав К.І. Геренчука на викладацьку роботу в Кам'янець-Подільський учительський інститут, а вже у вересні наступного 1945 року – його переводять на роботу до Чернівецького державного університету: спочатку на посаду доцента кафедри фізичної географії, а з 1946–47 навчального року завідувачем цієї кафедри. В особовій справі Каленика Івановича, є витяг з наказу ректора за № 198 від 18 вересня 1947 р. про те, що його призначено деканом географічного факультету. Але на цій посаді К.І. Геренчук працював лише рік. Про причину звільнення дізнаємося з характеристики на нього, підготовленої 11.01.1950 р. в.о. декана географічного факультету Курилова та парторга Ющенка: "...Освобожден был от этой работы в связи с проведением в жизнь решения обкома КП(б)У об очищении кадров университета от лиц не внушающих доверия. Формально освобождение было проведено как уход с должности по собственному желанию". У цій же характеристиці відзначено, що: "Геренчук К.И. является хорошо эрудированным, безусловно квалифицированным доцентом, хорошо владеющим техникой преподавания, хорошо знает читаемые им дисциплины..."

Каленик Геренчук — один із засновників структурної геоморфології. Основні його праці присвячено:

  • питанням розвитку рельєфу,
  • проблемам ландшафтознавства,
  • проблемам фізико-географічного районування території України,
  • природоохоронним проблемам,
  • загальним і регіональним питанням фізичної географії, геоморфології.

Автор підручника та кількох навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів і вчителів.

Співавтор восьми монографій, присвячених природі західних областей України.

Очолював Львівський відділ Географічного товариства УРСР.

Почесний член Географічного товариства СРСР (від 1970 року).

Кiлькiсть переглядiв: 5775