/Files/photogallery/images.jpeg


Микола Миколайович Міклухо-Маклай народився в родині залізничного інженера. Родина мала потомствене дворянство, яке заслужив прадід Міклухо-Маклая - уродженець Чернігівщини, запорізький козак Степан Міклуха, що відрізнився при взятті Очакова (1788).

Пізніше родина переїхала в Санкт-Петербург, де з 1858 Микола продовжив навчання в Другій Санкт-Петербурзькій гімназії. Закінчивши курс гімназичного навчання Міклухо-Маклай як вільний слухач продовжує навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. Навчання не було довгим. У 1864, за участь у студентських сходках Міклухо-Маклая відчисляють з університету і він, на засоби зібрані студентським земляцтвом, їде в Німеччину.


У Німеччині він продовжує навчання в Гейдельберзькому університеті, де вивчає філософію. Через рік Міклухо-Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського університету, а потім Йенського університету. У Йенському університеті Микола знайомиться з відомим зоологом Е. Геккелем, під керівництвом якого починає вивчати порівняльну анатомію тварин. Як асистент Геккеля Міклухо-Маклай робить подорож на Канарські острови й у Марокко. Після закінчення університету в 1868, Міклухо-Маклай робить самостійну подорож по узбережжю Червоного моря, а потім, у 1869, повертається в Росію.

Становлення вченого

Кругозір молодого дослідника розширився і він перейшов до більш загальних питань природознавства - антропології, етнографії, географії. У цих областях Міклухо-Маклаю вдалося досягти визначних успіхів. Особливо цікавий його висновок про те, що культурні і расові ознаки різних народів обумовлені природним і соціальним середовищем.

Робить Міклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на військовому кораблі "Витязь" він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів (папуасів). Початі на Новій Гвінеї спостереження Міклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка й островах Океанії.

У 1876-1877 році вчений знову проводить кілька місяців на північно-східному березі Нової Гвінеї, повернувши до того племені, життя якого він спостерігав раніше. На жаль перебування його на острові були недовгим і ознаки анемії і загального виснаження змусили його залишити острів і відбути в Сінгапур. Лікування зайняло більше півроку. Недолік фінансових засобів не дозволив Міклухо-Маклаю повернутися в Росію і він був змушений перебратися в Сідней (Австралія), де оселився в російського консула.

Потім Міклухо-Маклай якийсь час живе в Англійському клубі, а потім перебирається в будинок суспільного діяча, вченого-зоолога і голову Лінєєвського товариства Нового Південного Уельсу В. Маклея. Маклей допомагає Міклухо-Маклаю реалізувати висловлену ним в Ліннеївському товаристві ідею будівництва Австралійської зоологічної станції. У вересні 1878 пропозиція Міклухо-Маклая було схвалено й у затоці Ватсон-Бей по проекту сіднейського архітектора Джона Кіркпатрика почате будівництво станції, яка одержала назву Морської біологічної станції.

У 1879-1880 Міклухо-Маклай робить експедицію на острови Меланезії, зокрема на острів Нова Каледонія й у черговий раз відвідує північно-східний берег Нової Гвінеї.

У 1882 учений повертається в Росію. У плани Міклухо-Маклая входили будівництво морської станції і російського поселення на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї (Берег Маклая). Міклухо-Маклай пропонував і свою програму економічних і соціальних перетворень життя остров'ян. Аудієнція в Олександра III не принесла результатів. Плани вченого було відкинуто, але йому вдалося вирішити питання погашення боргів і дістати фінансові кошти на подальші дослідження і видання власних праць.

У 1883 Міклухо-Маклай залишає Росію і повертається в Австралію. У 1884 він жениться на Маргариті Робертсон, дочці великого землевласника і політичного діяча Нового Південного Уельсу. У 1886 році вчений знову повертається в Росію і знову пропонує імператору "Проект Берега Маклая" як протидії колонізації острова Німеччиною. Однак і ця спроба не принесла бажаного результату. Зношений організм дослідника слабо протистояв хворобам і у ввечері 2 квітня 1888 великий учений помер у клініці Віліє в Санкт-Петербурзі.

Кiлькiсть переглядiв: 12