Паламарчук Максим Мартинович/Files/photogallery/Palamarchuk1.jpg

(22 жовтня 1916 року — 26 лютого 2000 року)

Відомий український економіст та економіст-географ, академік НАН України, заслужений діяч науки УРСР. Народився 22 жовтня 1916 у селі Воробіївка Полонського району Хмельницької області. Закінчив Київський університет (1939). Приймав участь у Великій Вітчизняній війні.

Перший період наукової діяльності М.М. Паламарчука можна назвати львівським. Протягом 1946-1962 років він працював у Львівському торгово-економічному інституті, поєднуючи викладацьку і адміністративну роботу з науковою діяльністю. До 1952 року він - старший викладач кафедри економічної географії цього інституту, з 1953 року - доцент, завідувач кафедри, в 1954-1962 роках – також проректор інституту з наукової роботи. В цей період розпочинається його інтенсивна науково-дослідницька діяльність, присвячена в основному проблемам територіальної організації народного господарства Української РСР. У 1956 р. Максим Паламарчук поступає в докторантуру при Інституті економіки АН СРСР. Його науковим консультантом стає професор Я.Г.Фейгін. При цьому від дослідження проблем розвитку і територіальної організації цукрово-бурякового комплексу одного регіону М.М.Паламарчук послідовно переходить до розробки проблеми цукрово-бурякового комплексу України. Результати цих досліджень стали основою його докторської дисертації, в якій, як і в монографії "Свеклосахарное производство Украинской ССР", розглянуті питання концентрації виробництва, оптимізації розміщення і розмірів цукрових заводів та їх сировинних зон, тривалості виробничого періоду, підвищення продуктивності праці та інші. Ці дослідження знайшли широке практичне застосування. У 1959 р. М.М.Паламарчуком була захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті економіки АН СРСР. У цей час М.М.Паламарчуком були зроблені важливі узагальнення з теорії розміщення і територіальної організації суспільного виробництва.

У 1962 р. М.М.Паламарчук переходить на наукову роботу в систему АН УРСР і розпочинається київський період його діяльності. В науковій роботі вченого великого значення набуває дослідження проблем територіальної організації виробництва. Активізувалися дослідження як проблем розміщення окремих галузей виробництва, спеціалізації та комплексності, рівнів розвитку економічних районів, так і теоретико-методичні студії в галузі територіальної організації загалом. М.М.Паламарчук приступає до розробки теоретичних основ агропромислового комплексоутворення, що стало одним із важливих напрямків наукової роботи вченого і його учнів. У 1964 р. Президія Академії наук УРСР доручила М.М.Паламарчуку створити і очолити Сектор географії при Інституті геологічних наук Академії наук України. Підвищення рейтингу економіко-географічних досліджень призвело до створення спеціалізованого наукового закладу в галузі географічних досліджень, а в ньому - відділу економічної географії та економіки районів. Цей відділ став науковим центром фундаментальних досліджень для розробки схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки. У 1965-67 роках Паламарчук – заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1967-69 роках — голова Ради по вивченню продуктивних сил УРСР. Президія АН УРСР доручила М.М.Паламарчуку очолити роботу для об’єднання Ради по вивченню продуктивних сил УРСР і сектора географії, їх реорганізації, визначення наукових напрямів і нової структури. У М.М.Паламарчука з'являються послідовники й учні, що пізніше сформують його наукову школу.

Під його керівництвом і за безпосередньої участі було розроблено перший варіант "Схемы-прогнозы развития и размещения производительных сил УССР на период до 1980 года", яка одержала високу оцінку Держплану УРСР. М.М.Паламарчук очолив також роботу для створення першої на Україні фундаментальної географо-картографічної праці – "Атласа природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР". В ньому узагальнено матеріали досліджень природних ресурсів республіки за 50 років. Атлас було опубліковано в 1978 р. В цей же час М.М.Паламарчуком розроблена методика визначення рівня розвитку народного господарства областей та економічних районів, що мало значення для територіального планування, спрямованого на прискорений розвиток ряду областей Української РСР, особливо західних, для піднесення їх економіки і культури.

З 1970 р. — керівник відділу теоретичних проблем економічної географії Відділення географії АН УРСР, одночасно з 1975 р. — професор Київського університету). В 1973 році обраний дійсним членом академії наук УРСР.

Наукові праці М.М. Паламарчука охоплювали широкий спектр проблем економічної географії. Характерною особливістю наукової роботи М.М.Паламарчука є органічне поєднання теоретичних та прикладних досліджень. Заклав основи теорії промислового комплексоутворення у промисловості та сільському господарстві, вивчав розміщення i територіальну організацію продуктивних сил, зробив внесок у розвиток суспільно-географічної районології, теорію раціонального використання природних ресурсів. основними напрямками науково–дослідницької діяльності М.М.Паламарчука були: дослідження цукровобурякового комплексу УРСР і економіки її західних областей; розробка теорії промислового комплексоутворення, структурного аналізу і розміщення промисловості("Географія промисловості УРС" (1967), у співавторстві - "Проблеми розвитку та розміщення продуктивних сил Південно–Західного економічного району" (1976)); теорія формування і територіальної організації агропромислових комплексів (дві колективні монографії); питання типізації виробничо–територіальних комплексів; розробка концепції суспільно–територіального комплексу разом з О.М.Паламарчуком; створення посібників для вчителів з економічної географії України, а також шкільного підручника "Географія України".

Академік М.М.Паламарчук був наполегливим, вдумливим дослідником, одночасно вимогливим і чуйним науковим керівником, який створив школу численних послідовників. Послідовники вченого, що працюють у вищих навчальних закладах та наукових установах України, формують наукову школи М.М. Паламарчука, який залишається останнім суспільним географом, удостоєним звання дійсного члена НАН України. Творчі пошуки, досягнення вченого знайшли відображення більш як у 340 наукових працях, серед яких 54 індивідуальні та комплексні монографії, підручники, довідникові видання. Його праці видавались українською, російською, англійською та іншими мовами. Підручник з економічної географії УРСР авторства М.М. Паламарчука видавався протягом більш ніж 20 років. За заслуги перед батьківщиною та вагомий внесок в науку він був нагороджений орденом Червоної 3ipки, численними медалями СРСР та України. Став лауреатом Премії ім. О.Г. Шліхтера АН УРСР за 1978 р.

Помер 26 лютого 2000 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Кiлькiсть переглядiв: 11