Амедео Авогадро

/Files/images/Авогадроjpg.jpg


(9 серпня 1776 - 9 липня 1856)

Граф Лоренцо Романо Амедео Карло Авогадро народився в Турині (Італія) в родині службовця судового відомства Філіппо Авогадро. Амедео був третім з восьми дітей. В юнацькі роки відвідував школу геометрії та експериментальної фізики. За традицією того часу професії і посади передавалися у спадок, тому Амедео зайнявся юриспруденцією. У 20 років отримав ступінь доктора церковного законознавства. У 25 років почав самостійно вивчати фізико-математичні науки.

У 1803 і 1804 роках він, спільно зі своїм братом Феліче, представив в Туринську академію наук дві роботи, присвячені теорії електричних і електромагнітних явищ, за що і був обраний в 1804 році членом-кореспондентом цієї академії. У першій роботі під назвою "Аналітична замітка про електриці" він пояснив поведінку провідників і діелектриків в електричному полі, зокрема явище поляризації діелектриків. Висловлені ним ідеї дістали потім більш повний розвиток в роботах інших вчених. У 1806 році Авогадро отримує місце репетитора в Туринському ліцеї. У 1809 переводиться викладачем фізики і математики в ліцей міста Варчеллі.

У вересні 1819 Авогадро обирається членом Туринської академії наук. У 1820 році королівським указом Авогадро призначається першим професором нової кафедри вищої фізики в Туринський університет. У 1822 році Туринський університет був закритий владою після студентських хвилювань. У 1823 році Авогадро отримує почесний титул заслуженого професора вищої фізики та призначається старшим інспектором в палату з контролю за державними витратами. Незважаючи на нові обов'язки, Авогадро продовжував займатися науковими дослідженнями.

Свою наукову діяльність Авогадро почав з вивчення електричних явищ. Роботи Авогадро, присвячені цій темі, з'являлися аж до 1846 року. Велику увагу приділяв він також дослідженням у галузі електрохімії, намагаючись знайти зв'язок між електричними і хімічними явищами, що привело його до створення своєрідної електрохімічної теорії. У цьому відношенні його дослідження стикалися з роботами знаменитих хіміків Деві і Беріеліуса. Але в історію фізики Авогадро увійшов як відкривач одного з найважливіших законів молекулярної фізики.

У 1811 році з'явилася стаття Авогадро "Нарис методу визначення відносних мас елементарних молекул тіл і пропорцій, згідно з якими вони входять в з'єднання". Викладаючи основні уявлення молекулярної теорії, Авогадро показав, що вона не тільки не суперечить даним, отриманим Люссаком, але навпаки, прекрасно узгоджується з ними і відкриває можливість точного визначення атомних мас, складу молекул і характеру відбуваються хімічних реакцій.

У 1821 році в статті "Нові міркування про теорію певних пропорцій в з'єднаннях і про визначення мас молекул тіл" Авогадро підбив підсумок своєї майже десятирічної роботи в галузі молекулярної теорії та поширив свій метод визначення складу молекул на цілий ряд органічних речовин. У цій же статті він показав, що інші хіміки, насамперед Дальтон, Деві і Берцеліус, не знайомі з його роботами, продовжують дотримуватися невірних поглядів на природу багатьох хімічних сполук і характер відбуваються між ними реакцій.

Ця робота цікава ще в одному відношенні: в ній вперше зустрічається ім'я Ампера, за висловом Авогадро, "одного з найбільш майстерних фізиків наших днів", у зв'язку з його дослідженнями в галузі молекулярної теорії. Цю сторону діяльності Ампера зазвичай не згадують, оскільки його заслуги в галузі електродинаміки затьмарюють всі інші роботи. Тим не менш, Ампер працював і в галузі молекулярної фізики і незалежно від Авогадро (але дещо пізніше) прийшов до деяких з ідей, висловлених Авогадро. У 1814 році Ампер опублікував лист до хіміку Бертолле, в якому сформулював положення, по суті збігається з законом Авогадро. Тут же він вказував, що відповідна робота Авогадро стала йому відома вже після написання листа до Бертолле.

Імпульсом до активних експериментів в області хімії для Авогадро послужило відкриття Люссаком газових законів.

Авогадро в своїх працях користувався поняттям молекула газу, яке, в сучасній термінології, включало в себе одночасно поняття атом і молекула.

Він помер в Турині 9 липня 1856 і похований у родинному склепі в Верчеллі.

Кiлькiсть переглядiв: 3391