Блез Паскаль

/Files/images/matematiki/image062.jpg

(1623— 1662)

Понад три з половиною століття тому слово «вундеркінд» ще не було загальновживаним. Та саме такою чудо-дитиною феноменальних здібностей був син французького чиновника Етьєна Паскаля Блез Паскаль. Його життя ніби ввібрало в себе всі суперечності епохи, коли ще жили жорстокі примари середньовіччя. У катівнях інквізиції допитували із «суворим випробуванням» (тортурами), на площах міст страчували «по можливості, м'яко, без пролиття крові» (спалювали живими). Усе це не могло не позначитися на житті Блеза. Коли йому було три роки, він втратив матір. Батько вирішив присвятити себе вихованню двох дочок і хворобливого сина. Оберігаючи здоров'я дітей, він не перевантажував їх розумовою працею. Нові знання найчастіше подавав у формі ігор і розваг, які невтомно придумував на прогулянках, під час бесід, а обіднім столом. А щоб остаточно позбутися службових обов'язків, родинних та інших шиїтів, які відволікали од виховання дітей і наукових занять, він восени 1631 р. переїздить у Париж, де швидко знайомиться з видатними вченими того часу. Вони збиралися в келії францісканського ченця Марена Мерсенна. У келії Мерсенна регулярно зустрічалися математики, фізики, письменники, шанувальники математики і природничих наук.

Члени гуртка Мерсенна становили ядро створеної в 1660 р. Французької академії, яка займалася виключно природничими науками.

Батько Блеза цікавився різними галузями природознавства і, особливо, математикою. У будинку Паскалів часто збиралися вчені, щоб обговорити різні наукові, зокрема математичні, проблеми. До них уважно прислуховувався Блез і настирливо просив батька докладніше розповісти про те, що вивчає математика. Але батько оберігав сина від нового захоплення. Блез і так викликав тривогу: його розумовий розвиток значно випереджував фізичний. У чотири роки він умів читати і писати, виконував усно складні обчислення. Хлопець не знав веселих друзів і дитячих пустощів, на них не вистачало часу, бо жив він у полоні допитливості й шукань, горів на незгасному вогні пізнання, яке так і не зміг вгамувати за своє недовге, бентежне життя.

Пізнавши на собі, як може математика заволодіти людиною, Етьєн приховував від сина математичну літературу, навіть утримувався від розмов на математичні теми в присутності дітей. Однак перестороги були даремні. Хоча батько відкладав математику «на десерт», Блез випросив, щоб той коротко розповів йому про геометрію. Почутих відомостей було достатньо, щоб фантазія Блеза запрацювала. Він розробив свою власну геометричну термінологію і, оперуючи нею, дійшов до 32-ї теореми першої книги «Начал» Евкліда. Якраз за цією грою його застав батько. Він був вражений недитячим захопленням сина. Програму навчання довелося змінити. Під керівництвом батька Блез з дивовижною швидкістю вивчив праці Евкліда, Архімеда, Аполлонія, Паппа, потім Дезарга. Одночасно вивчав латинську, грецьку, італійську мови, логіку, фізику, філософію. 13-річного Блеза допускають до участі в засіданнях гуртка Мерсенна. Хлопець недовго залишався мовчазним споглядачем дискусій дорослих, з 15-ти років стає рівноправним і активним учасником наукових диспутів. А в 16 років дебютує знаменитим «Досвідом про конічні перерізи». Невеличке за обсягом дослідження (лише 53 рядки) було надруковане тиражем 50 примірників у формі афіші та ввійшло в золотий фонд математики.

«Досвід» містить основну теорему проективної геометрії і деякі визначні наслідки з неї. Твір мав великий успіх. Навіть Декарт, правилом життя якого було нічому не дивуватися, виявив бажання ознайомитися з «Досвідом» і прийшов до висновку, що 16-річний хлопець не міг такого написати.

У 1638 р. Блез мало не втратив батька, який мав необережність виступити проти деяких економічних заходів кардинала Рішельє. Етьєну Паскалю загрожувала Бастілія, і тому довелося переховуватися, рятуватися втечею в рідну Овернь. Незабаром трапилося так, що менша сестра Блеза — Жакліна успішно зіграла роль у любительському спектаклі, організованому кардиналом. Скориставшись цим, Жакліна випросила амністію для батька. (Сентиментальний деспот змінив гнів на милість, і Етьєн Паскаль дістав високу посаду інтенданта у Верхній Нормандії. Так Паскалі опинилися в Руані.

Спостерігаючи за виснажливою обчислювальною роботою батька, 18-річний Блез починає працювати над створенням обчислювальної машини, за допомогою якої навіть незнайомий з правилами арифметики міг би виконувати її чотири дії. Точна механіка ще тільки народжувалася, тому юний винахідник здійснив справжній винахідницький подвиг, долаючи численні технічні труднощі. Робота вимагала величезного розумового і нервового напруження, оскільки точність виготовлення деталей, якої вимагав учений, перевершувала можливості навіть досвідчених майстрів.

Перша модель не задовольнила автора, і, вдосконалюючи своє «Паскалеве колесо», він виготовив 50 примірників різних моделей. Паскаль розв'язав найскладнішу проблему на шляху механізації обчислень — створив механізм перенесення десятків, який відрізнявся од усіх відомих на той час лічильних приладів. На руанський період припадають і визначні фізичні відкриття Паскаля. У 23 роки він звертається до проблем атмосферного тиску. Його досліди подарували світу знаменитий гідростатичний закон, ідею висотоміра і гідравлічного преса.

Узимку 1646 р. хворого Етьєна Паскаля лікували хірурги, послідовники релігійної секти янсеністів. Вони жили далеко від міста, тому оселилися в будинку пацієнта і поєднували хірургічні процедури з енергійною пропагандою своїх релігійних поглядів. Глава сім'ї одужав, а хворобливий і знервований Блез не переніс релігійної отрути. Його ясний творчий розум вперше затьмарили приступи патологічної релігійності.

Подолавши внутрішню кризу, вчений повертається до повнокровного життя; інтенсивно працює над трактатом з гідростатики і теорії конічних перерізів. Повернувшись з рідними в Париж, він накреслює широку програму досліджень.

Життя в Парижі було неспокійним. Улітку 1648 р. почалися заворушення, так звана парламентська Фронда,— виступ проти абсолютизму уряду Мазаріні народних мас, очолюваних парламентською буржуазією. Сім місяців сім'я Паскаля живе в бунтуючому Парижі, а коли наступило перемир'я. Етьєн із сином і меншою дочкою Жакліною вирушає в Клермон, щоб провідати старшу дочку Жільберту і рідню. Етьєн відчував, що наступив час прощальних візитів. Крім того, він сподівався відволікти сина від безперервного читання книжок, а Жакліну — від наміру піти в монастир. У Париж Паскалі повертаються в листопаді 1650 р. Тут на Блеза чекали нові випробування. У вересні 1651 р. він втратив батька, а на початку 1652 Жакліна таємно від брата пішла в монастир. Проте столиця надто багата враженнями, новими знайомствами, і вони скоро охолоджують біль втрат. Наукові відкриття, насамперед обчислювальна машина, приносять Паскалю всеєвропейську славу.

Технічна недосконалість і висока ціна перешкодили поширенню машини Паскаля, хоча вона відкрила нову епоху в історії обчислювальної техніки. Перевтома і нервове напруження позначилися на здоров'ї вченого. Він тяжко захворів. Головний біль усе частіше приковує його до ліжка і позбавляє можливості працювати. З того часу він, власне, вже ніколи не став повністю здоровим.

Серед нових паризьких знайомих вченого був дворянин де Мере, який був великим любителем азартних ігор.

Під час гри часто виникали суперечки з приводу справедливого розв'язання різних задач. Дві з них де Мере і запропонував Паскалю. Перша проста: скільки разів потрібно кинути дві гральні кості., щоб шанси випадання двох шісток перевищила ймовірність протилежного результату?

Друга була значно складнішою. З приводу її Паскаль і зав'язав листування з Ферма. Різними методами вони здобули однаковий результат.

У цей час учений живе великими планами. Майбутнє бачилося в активній громадській і науковій діяльності. У «Посланні Паризькій академії» він подає перелік своїх надрукованих і підготовлених до друку праць, готується поступити на державну службу, одружитися. Тоді й трапилося непоправне, яке зламало його життя. 15 листопада 1654 року Блез виїхав з друзями на прогулянку. Недалеко від Парижа, поблизу села Нейї, екіпаж їхав по мосту через Сену. У зв'язку з ремонтними роботами частину поручнів мосту зняли. Злякавшись, коні рвонули вбік і звалилися з мосту. Передня пара впала в річку, але посторонки обірвалися, і екіпаж завис над прірвою. Блез бачив глибоко внизу стовпи води, яка зімкнулася над кіньми, що пішли на дно. Потрясіння було жахливим. Паскаль втратив свідомість, потім тяжко захворів. Цим скористалися янсеністи. За допомогою сестри вони намагалися переманити його в свій табір. Випадок на мосту полегшив полювання церковників за своєю жертвою.. Скориставшись внутрішнім надломом хворого, вони доводили, що порятунок на мосту — знак божий, і тому вчений має віддатися служінню богу. Паскаль і до цього часу переживав драматичні внутрішні діалоги між вченим, з одного боку, і філософом-моралістом, теологом — з другого. Його нервувало хижацьке прагнення вищого світу до зовнішнього достатку, успіху, насолоди. Підточувало недовір'я до власної наукової діяльності. Тепер ця боротьба досягла трагічної гостроти. У понеділок, 23 листопада 1654 р., Паскаль пережив приступ релігійної екзальтації. Похапцем він записав уривки думок, які проносилися в його свідомості. Потім старанно переписав їх на пергаменті, і носив їх як амулет. Ці записи було виявлено випадково після смерті вченого. На початку 1655 р. Паскаль переїздить у монастир янсеністів Порт Рояль, де найдосвідченіші проповідники роблять усе, щоб остаточно отруїти його свідомість, відвернути од науки. Через деякий час вони втягують Паскаля в боротьбу проти своїх конкурентів — ієзуїтів. Протягом чотирнадцяти місяців він написав цілий том «Листи до провінціала», в яких із сарказмом виступив проти всемогутнього ордену ченців, яких боялася і захищала сама королівська влада. З дивовижним талантом учений викрив у своїх «Листах» погляди ієзуїтів, показав облудність їхньої зовнішньої набожності, висміяв і засудив їхню аморальність. На ноги підняли всю поліцію Парижа, провели численні арешти, допити, скрізь нишпорили шпигуни, а Паскаль в глибокій конспірації завершив свій твір, який став символом боротьби проти неправди, деспотизму, насильства, обскурантизму, антигуманізму. Книгу негайно засудили до спалення, а на початку 1657 р. як єретичну внесли в індекс заборонених книжок.

Якщо «Листи» принесли радість боротьби проти антигуманної ідеології, то останню радість наукової творчості подарувала вченому математика, до якої він повернувся весною 1658 р. Переказують, що тієї ночі Паскаль страждав від страшного зубного болю, і щоб якось забутися, почав міркувати над задачами про криву лінію — циклоїду, або рулету. То була дивовижна ніч. Упали всі пута, що сковували його геніальну думку. Потрібно було вісім днів напруженої роботи, щоб переписати теореми і доведення, розв'язання задач, відкриті тієї ночі.

Знайомі вченого зібрали гроші, щоб організувати міжнародний конкурс розв'язування задач про циклоїду. У 1658 році Паскаль під псевдонімом Лмос Деттонвіль надіслав відомим ученим запрошення і сам узяв участь у конкурсі. Його способи розв'язування задач виявилися найкращими і захоплювали всіх учасників конкурсу. Гюйгенс писав, що йому хотілося б називатися учнем Паскаля в науці, де Паскаль, безумовно, перевершує всіх. Одержана премія пішла на друкування серії мемуарів Амоса Деттонвілля.

На жаль, творче піднесення тривало недовго. Далася взнаки перевтома, вплив янсеністських проповідників, які породжували зневіру, відчай.

Учений знову впадає в тенета страху й містики, відходить од науки і цього разу назавжди.

Весною 1660 р. хворий Паскаль відвідав рідний Клермон. Ферма запрошував його до Тулузи, але сили на таку подорож уже не було, він тільки спромігся повернутися до Парижа. Тут у грудні 1660 р. Паскаля двічі відвідав Гюйгенс, на якого господар справив гнітюче враження. 37-річний учений був з виду знесиленим старцем. Гюйгенс відгукнувся на його смерть сумним вироком: «Я дуже засмучений смертю незрівнянного Паскаля, хоча він уже давно був мертвим для геометрії. Я завжди сподівався, що він одужає від слабості й візьметься за науку, в якій досяг таких великих успіхів».

Французькі матеріалісти бачили в трагедії Паскаля один з тяжких поєдинків відживаючого минулого із силами прогресу. Поль Гольбах писав: «Приклад Паскаля доводить тільки, що й геній може мати в серці куточок, де гніздиться божевілля, і стає дитиною, як тільки ним оволодіває марновірство». Гнівно затаврував винуватців трагедії геніального вченого Дені Дідро: «Паскаль був чесним, але боязливим і марновірним... Він, напевно, пролив би світло на таємниці світобудови, якби провидіння не віддало його в руки людей, які принесли його талант у жертву своїй люті».

Трагедія Блеза Паскаля, його життя, сповнене внутрішніх суперечностей, криз і зламів,— одна із сторінок боротьби релігії проти науки. Місце його в історії науки визначили його великі відкриття, зроблені в той час, коли він не знав пут релігійного уярмлення або знаходив у собі сили розірвати їх. Ці відкриття назавжди вписали його ім'я в історію математики, фізики, філософії, літератури.

Кiлькiсть переглядiв: 3255