Готфрід Вільгейм Лейбніц

/Files/images/matematiki/image070.jpg

(1646— 1716)

В історії науки було небагато людей, які працювали б у таких численних, різних областях духовного і практичного життя, як Лейбніц. Майже всі галузі природознавства і гуманітарних наук, техніка і політика були в сфері його активного наукового пошуку, математичні ж відкриття започаткували нову епоху історії цієї галузі теоретичного знання.

Лейбніц народився в Лейпнігу. Усе життя залишався підданим мікроскопічного герцогства.

Деякі історики науки вважають, що далекі предки вченого були слов'янами і прізвище Лейбніц — це онімечене прізвище Лубенець.

Батько Лейбніца, професор етики і юрисконсульт Лейпцігського університету, помер, коли хлопчику йшов сьомий рік. Ще до школи Готфрід безсистемно читав у великій домашній бібліотеці все, що потрапляло до рук. Не зупиняло навіть те, що багато книжок було написано невідомою йому латинською мовою. Читаючи підписи під малюнками і зіставляючи тексти із змістом малюнків, хлопчик сам оволодів латинською мовою, вільно розмовляв і писав латинські вірші. Скоро він легко оволодів і давньогрецькою мовою.

У випускному класі школи на тринадцятирічного Лейбніца величезне емоційне враження справила логіка. Його вразило те, що нескінченну різноманітність висловлень можна охопити і класифікувати за допомогою невеликої кількості логічних форм. У нього формується думка, що логіка може охопити всі галузі людського знання, дати правила мислення, стати незамінним засобом пізнання істини.

Після закінчення школи Лейбніц стає студентом Лейпцігського університету, де вивчає філософію, юриспруденцію і елементарні розділи математики. Він ознайомлюється з філософією Декарта і, щоб досконало оволодіти нею, починає вивчати математику. Оскільки в Лейпцігському університеті не було відомих математиків, Лейбніц навчається в Ієнському університеті, де слухає лекції професора Вейгеля.

Повернувшись до Лейпціга, Лейбніц готується стати юристом. Здобуває степінь магістра філософії, бакалавра прав, а в 1666 р. у містечку Альтдорф блискуче захищає дисертацію на ступінь доктора права. Його запрошують на посаду професора, але він відхиляє цю почесну пропозицію і виїздить до Нюрнберга.

У 1666 р. Лейбніц публікує трактат «Міркування про комбінаторне мистецтво», в якому вперше викладає контури свого грандіозного плану — створення «загальної характеристики», «алфавіту людських думок», універсальної логічної мови. У ній системою точно встановлених знаків позначаються поняття й елементарні висловлювання, складені логічні міркування — формулами, а ланцюги висловлювань — рівняннями. Таким чином формалізуються будь-які міркування. З них за допомогою строго визначених правил (операцій) над введеними символами і міркувань можна діставати нові правильні висловлювання. Отже, можна проаналізувати і вивести нові залежності, нові закони в будь-якій дедуктивній теорії. Загальна характеристика мала стати всеохоплюючою алгеброю, застосованою до різних родів пізнання. Звідси знаменитий афоризм: «Не сперечатимемося, а обчислимо істину». Це була ідея математизації всієї науки і логізації математики, в якій втілювалися перші кібернетичні мрії. Вони дуже випереджували час і не були по-справжньому оцінені сучасниками, але стали визначальними в усій багатогранній діяльності вченого і значною мірою сприяли успіху в його наукових пошуках.

Але скоро життя Лейбніца робить крутий поворот. Він стає юристом і радником курфюста Майницького і через деякий час за його дорученням виїздить до Парижа. Там він знайомиться з вченими, в тому числі зі знаменитим Хрістіаном Гюйгенсом. Щоб зрозуміти подаровану Гюйгенсом книгу «Маятникові годинники», Лейбніц, як він сам писав, «поринув» у праці Декарта, Ферма, Валліса, Паскаля.

Основними для математиків XVII ст. стали два типи задач: обчислення площ, об'ємів і центрів ваги фігур, а також проведення дотичної до кривої лінії. Розв'язуванням їх займалися вже вчені Стародавньої Греції, але саме в XVII ст. видатні математики — Кеплер, Кавальєрі, Ферма, Паскаль, Ісаак Барроу — здобули нові визначні результати, з яких викристалізовувалося невідоме раніше числення.

Кiлькiсть переглядiв: 1031