Рене Декарт

/Files/images/fziki/image051.jpg

(1596-1650)

Рене Декарт, засновник філософського та наукового раціоналізму, походив із старовинного дворянського роду, який володів значними маєтками поблизу Турені, на заході Франції. Восьми років він був відданий в єзуїтську школу в Анжу, в якій з самого початку старанно займався математикою, і вийшов з неї людиною з уже сформованим світоглядом, зневажав схоластику і мріяв про перетворення науки.

У 1612 році Декарт відправляється в Париж, де веде спочатку безтурботне світське життя, але потім усамітнюється для математичних занять в Сен-Жерменському передмісті. У 1617 році за бажанням сім'ї поступає на військову службу до принца Оранському, а у 1619 році бере участь у Тридцятилітній війні в армії курфюрста баварського. У цей період Декарт, нарешті, ясно усвідомлює своє справжнє покликання і вирішує цілком присвятити себе науці. Ідея перетворення знання настільки сильно оволоділа Декартом, що будучи ще на військовій службі він дає обітницю здійснити подорож до Італії для поклоніння лоретскої мадонні, якщо йому вдасться знайти критерій істини. Цю обітницю знаменитий філософ виконав в 1623 році. Наступні п'ять років Декарт проводить, в основному, в Парижі. У 1629 році їде до Голландії і живе тут 20 років, лише зрідка виїжджаючи до Англії, Данії, Норвегії. Декарт цілком присвятив себе науковим дослідженням, веде вкрай відокремлений спосіб життя, уникаючи зустрічей і знайомств. У Голландії Декарт написав майже всі свої твори, серед яких найважливішими є “Роздуми про метод” (1637), “Роздуми про основи філософії” (1641), “Начала філософії” (1644). Одна з головних робіт Декарта, трактат “Про мир”, не була опублікована за його життя. Розправа інквізиції над Галілеєм утримала Декарта від оприлюднення своєї книги.

Незважаючи на скромне і відокремлене життя, популярність Декарта зростала з року в рік. Його філософські погляди стали причиною політичних і релігійних заворушень у голландських університетах. Щоб уникнути переслідувань Декарт їде до Швеції, скориставшись запрошенням королеви Христини. Але, переїхавши до Стокгольма, він незабаром захворює на запалення легенів і вмирає.

Значення Декарта в розвитку науки не вичерпується конкретними відкриттями і досягненнями, хоча і тих було достатньо, щоб ім'я його залишилося у віках. Так, в алгебрі він розвинув метод невизначених коефіцієнтів, ввів загальноприйняту нині систему позначень, розробив теорію рівнянь 4-го ступеня, теорію дотичних до кривих, визначених алгебраїчними рівняннями, знайшов обсяг і центр ваги тіл обертання, нарешті, створив аналітичну геометрію. Значний внесок Декарта в оптику, де він (поряд зі Снелліусом) знайшов закон заломлення світла. Але найбільш важливими для розвитку науки, особливо науки XVII століття, були ті філософські та методологічні принципи класичного раціоналізму, які Декарт розвинув у своїх творах.

Кiлькiсть переглядiв: 14