Олександр Прокопович Бородін/Files/images/барпадач.jpg

(31 жовтня (12 листопада) 1833 — 15 (27) лютого 1887)

«Першокласний хімік, якому багато чим зобов’язана хімія».«Однаково могутній і талановитий як в симфонії, так і в опері, і в романсі».Так говорили хімік Дмитро Менделєєв і музикознавець Володимир Стасов про одну і ту ж людину, про свого сучасника Олександра Порфировича Бородіна

Напрочуд різнобічна людина, Бородін увійшов в історію як великий композитор, як видатний хімік, педагог, активний громадський діяч, письменник, критик і диригент.Незвично почалось і життя цієї неординарної людини.

Народився Олександр Бородін у 1833 році в Санки-Петербурзі від позашлюбного зв’язку 62-річного грузинського князя Луки Степановича Гедіанова і 25-річної Євдокії Костянтинівни Антонової. При народженні хлопчика записали як сина Бородіних, які були кріпосними слугами князя – у ті часи імена справжніх батьків приховувались, оскільки в тодішній Росії позашлюбні зв’язки не визнавались. Походження не дозволило Олександру вступити до гімназії, тому він навчався дома.На медичне відділення Санкт-Петербурзької медично-хірургічної академії Бородін вступив після того, як стараннями матері був приписаний до купецького стану. У двадцять чотири роки захистив дисертацію на ступінь доктора медицини, а незабаром опублікував низку робіт з органічної хімії.Хімія була справжньою пристрастю Бородіна. Друзі Олександра Порфировича згадували: «Не тільки його власна кімната, а й майже уся квартира була заповнена банками, ретортами й усякими хімічними речовинами. Скрізь на вікнах стояли банки з різноманітними кристалічними розчинами».

Рано проявився в Олександра Бородіна і музичний, композиторський дар. Він грав на флейті, фортепіано, віолончелі, з цікавістю слухав симфонічні твори, самостійно вивчав класичну музичну літературу, писав музику, але свої композиторські спроби вважав побічною справою.Все змінило знайомство з композитором Мілієм Балакірєвим. Мілій Олексійович відразу ж оцінив непересічний масштаб обдарування Бородіна і увів молодого вченого, професора Медично-хірургічної академії, в гурток композиторів «Могутня кучка», де Олександр Порфирович знайшов справжніх друзів, однодумців і колег.

Незабаром твори Бородіна були визнані в Росії, а услід за цим і за кордоном – в Німеччині, Австрії, Франції, Норвегії, Бельгії.Бородін мав непересічні літературні здібності. Його критичні статті, спогади про Модеста Мусоргського, про видатного російського хіміка Миколу Зініна чи про Ференца Ліста, з яким він спілкувався у Веймарі, й донині мають неминущу історичну цінність. Написане Бородіним лібрето опери «Князь Ігор» вважається одним з кращих оперних лібрето в російській класиці.Окрім Медично-хірургічної академії Бородін читав лекції в Лісовій академії та на Вищих жіночих медичних курсах.

Для музики відводились, як правило, літні відпустки. Взимку композитор міг творити або під час хвороби, або ж за кілька годин до служби, для чого вставав о 5-6-й годині ранку. «Мої товариші по музиці, всупереч загальноприйнятим звичаям, постійно бажають мені не здоров’я, а хвороб», – жартував Олександр Порфирович.Через завантаженість основними справами свої музичні твори Бородін писав роками. Наприклад Першу симфонію він писав п’ять років, Другу – сім. Опера «Князь Ігор» писалась вісімнадцять років і залишилась незакінченою.

Помер Олександр Бородін раптово, під час карнавального вечора, влаштованого професорами академії. Йому було всього 53 роки.Загалом Олександр Порфирович Бородін створив понад сорок музичних творів (разом з вокальними та інструментальними мініатюрами), але кожен з них став відкриттям у мистецтві – симфонія чи квартет, опера чи «Маленька сюїта» для фортепіано. Його музика й донині радує слухачів у всьому світі.

Кiлькiсть переглядiв: 30