Біруні

/Files/images/matematiki/image036.jpg

Абу Рейхан Мухаммед Ібн-Ахмед ал-Біруні
(973— 1048)

Великий учений-енциклопедист середньовічного Сходу ал-Біруні (або ал-Беруні) народився в м. Кяти, стародавній столиці Хорезму (тепер м. Біруні). Він належав до того населення середньовічного Хорезму, від якого походять сучасні хорезмійські узбеки, і тому по праву вважається славним сином і гордістю узбецького народу.

Хорезм був на той час великим культурним центром із школами і бібліотеками, там жили і працювали вправні майстри-ремісники. Тут рано виникли й початки точних наук — астрономії, геодезії, математики, математичної географії. Знання із цих галузей знань були необхідними для будівництва складних зрошувальних систем, багатоповерхових споруд і фортець.

Біруні — справжній син трудового народу — не зрікся і не соромився походження з безвісного роду. Мати його була носильницею дров. Прізвисько Біруні, що давньохорезмійською мовою означає «людина з передмістя», тобто видає плебейське походження, він узяв за прізвище, чим ще раз висловив зневагу до вельможної знаті.

Злиденне дитинство аль-Біруні ділив між пошуками шматка хліба і знань. З ним щедро ділились знаннями нечисленні грамотії з передмістя Кяти. А згодом він уже сам вбирав знання з книжок і народної мудрості — поем, легенд, висловлювань. Його цікавило все: астрономія, фізика, математика, ботаніка, географія, геологія, мінералогія, історія, філологія, звичаї різних народів, філософія. З часом заманулося йому на власні очі побачити країни і людей, про яких читав і чув перекази. Заради цього найнявся до караванника. І яке щастя, що одна з доріг звела молодого Біруні з видатним ученим Ібн Іраком! Двоюрідний брат хорезм-шаха емір Абу Наср Мансур Ібн Ірак став учителем Біруні, в сім'ї видатного математика і астронома його оточили увагою. Згадуючи на схилі років своє дитинство, Біруні в одному з віршів писав: «Сім'я Іраків вигодувала мене своїм молоком, а їхній Мансур узявся виростити мене». Допомога Ібн Ірака дала можливість Біруні здобути широку і різносторонню освіту. Сімнадцятирічним юнаком він розпочав самостійні наукові дослідження як астроном-спостерігач, а в 21—22 роки сконструював астрономічні інструменти і застосував їх для визначення координат багатьох населених пунктів Хорезму.

Одночасно молодий учений спостерігає сонячне затемнення, будує один з перших земних глобусів, визначає кут нахилу екліптики, пише астрономічні трактати. Разом з Ібн Іраком Біруні проводить дослідження зі сферичної тригонометрії.

Дві пристрасті полонили вченого на все життя — невгамовна спрага до нових знань і бажання передати іншим відкриті закони природи.

Незабаром бурхливі політичні події і криваві війни перервали наукові заняття. На початку 990-х років правителі Хорезму — хорезм-шах з Кяти Мухаммед і емір з Ургенча Мамун були втягнуті у війну кочівників, а потім розпочали міжусобну боротьбу. Війська Мамуна взяли Кяту і нещадно розправилися з населенням. Місцевого правителя було вбито. Тоді вперше Біруні і пізнав важкий шлях на чужину. У 992 р. він тікає в м. Рей поблизу Тегерана. Близько 998 р. після смерті Мамуна Біруні на короткий час повертається в Кяту, а потім переїздить до м. Гурган — столиці однойменного князівства на південно-східному узбережжі Каспійського моря. Були сподівання, що при Дворі правителя Гургана Кабуса, який набув репутації покровителя наук, буде можливість займатися науковими дослідженнями. Якоюсь мірою ці сподівання виправдалися. Тут Біруні прожив близько шести років і створив одну з визначних своїх книг — «Хронологію» («Пам'ятники минулих поколінь»), у якій зібрав і критично переробив відомі йому досягнення з астрономії. Окремі розділи твору присвячено історії культури і літератур різних народів. Після цієї книги Біруні став відомим далеко за межами Гургана. Тут він написав трактат, присвячений спростуванню астрологічних пророкувань, та інші праці. Він зробив спробу виміряти градус земного меридіана, але без матеріальної підтримки не міг здійснити свого задуму. Неприємності розпочалися після того, як учений відмовився зайняти високу посаду візира. Бажаючи й надалі займатися науками, Біруні відхилив почесну пропозицію, і це зіпсувало його стосунки з правителем. До того ж походження Біруні вплинуло на його суспільно-політичні погляди і наукову позицію, які багато в чому розходилися з догмами офіційного мусульманства. Його називали боговідступником, єретиком, дияволом, бо він не боявся твердити, що до релігії звертаються ті, хто нездатний знайти правильну відповідь у науці. У 1004 р. учений прийняв запрошення нового хорезм-шаха Мамуна II і оселився в його столиці — Ургенчі. Тут він зустрів свого вчителя Ібн Ірака, видатного лікаря і філософа Ібн-Сіну (Авіценну), лікаря, філософа і астронома аль Масіхі, якого називав своїм наставником. В Ургенчі вчені організували науковий гурток «Академію Мамуна», що сприяло інтенсивним науковим дослідженням Біруні та інших учених. Протягом кількох років Біруні служив також близьким радником хорезм-шаха, докладаючи багато, зусиль, щоб зберегти мир і незалежність країни.

Період відносного спокою був коротким. Могутній султан м. Газни (тепер це невелике місто поблизу Кабула), релігійний фанатик Махмуд хижо зазіхав на плодючі землі Хорезму. Він ставив все нові і зухвалі ультиматуми хорезм-шаху. Серед них була й вимога, щоб усі відомі вчені були доставлені до нього в Газну. Хорезм-шах надав ученим можливості самим вирішувати, як діяти. Авіценна і Масіхі, переодягнувшись в лахміття, вирушили в Гурган. Коли вони переходили через Каракуми, втікачів захопив страшний піщаний ураган. Масіхі не витримав злигоднів дороги і загинув, до міста дістався один Авіценна. Біруні вирішив не залишати у важкий час хорезм-шаха, який доброзичливо ставився до нього. Але скоро Мамун II загинув у результаті двірцевої змови, і полчища Махмуда вдерлися в Хорезм. Вони нищи­ли людей, руйнували безцінні витвори їхньої думки і рук. Біруні разом зі своїм учителем Ібн Іраком потрапив у полон і був вивезений в Газну. Тут його чекало ув'язнення, суд і жорстокий вирок. Як невірного його мали скинути з фортечної стіни. Але при дворі Махмуда знайшлися й друзі вченого, які врятували його від загибелі. Вони виклали під стіною на місці падіння лантухи з бавовною і вчений тільки трохи забився і вивихнув палець. Забобонний султан ненаважився страчувати вдруге хорезмійця, якому сам аллах подарував життя. У нелегких умовах Біруні продовжував наукові дослідження, хоча над його головою за 13 років полону не раз збиралися грозові хмари гніву правителя і підступні інтриги придворних.

Саме в цей період учений створив свої основні праці. Кілька разів він просив дозволу відвідати батьківщину. Але султан боявся, що Біруні підніме повстання проти нього, і кожного разу відмовляв. Зате йому вдалося відвідати завойовані Махмудом північні райони Індії, де місцеві вчені прихильно зустріли хорезмійця. Адже й вони були полоненими. У Індії Біруні виміряв довжину градуса земного меридіана, а вивчивши санскрит, ознайомився з науковими працями індійських учених. Він переклав на санскрит «Начала» Евкліда, «Альмагест» Птолемея, свій трактат «Астролябії», а в 1030 р. закінчив велику книжку «Індія». Написання цього твору було справжнім науковим подвигом, героїзмом ученого і людини-гуманіста. Ортодоксальний іслам розглядав індійців як ворогів — невірних, культура яких мала бути знищена, або, в кращому разі, заслуговувала на зневагу. Біруні ж у своїй роботі без будь-якої упередженості оцінив досягнення індійських учених.

Становище вченого покращало тільки після 1030 р., коли помер Махмуд, а султаном став старший син Махмуда Масуд. Йому Біруні присвятив свій головний твір «Канон Масуда з астрономії зірок», який закінчив у 1036—1037 рр. Проте доля ще не вичерпала всіх випробувань, відпущених вченому. Газнійська держава зазнала нападу кочівників-ельджуків. Масуд в 1040 р. потрапив у полон і загинув, більша частина його імперії увійшла до складу держави сельджуків. Сину Масуда — Маудуду дісталося тільки невелике володіння. При дворі Маудуда Біруні і провів останні роки свого неспокійного життя.

Важко назвати наукову галузь, у якій не працював би Біруні. Він і сьогодні вражає широтою своїх інтересів. Серед наук, що привертали увагу вченого, була й математика. Практично він працював у всіх галузях сучасної йому математики.

Швидко пролетіли роки спокійної праці. У 1041 р. Масгуд гине від руки меншого брата. А згодом державу газневидів завойовують турки-сельджуки. Газна стає однією з провінцій держави сельджуків. У ній, при дворі сина Масгуда і дожив решту свого неспокійного життя великий вчений. Помер він близько 1048 року. В історії науки назавжди лишиться ім'я палкого патріота, мужнього борця проти релігійного фанатизму, безстрашного шукача і поборника істини в науці та справедливості в житті.

Кiлькiсть переглядiв: 41